Давайте поговоримо про наше надзвичайне місто князя Лева 🦁.
Львів - це культурна столиця України, багатий цікавими історіями, піснями та оповідями з минулого. Тут все пахне кавою та легендами.😍☕ Стародавні леви, хранителі міста, знають багато секретів львів'ян, про які ми зараз з вами поговоримо.🦁👂
1. Легенда про потяг-привид: 👀😲
1861 року було запущено в дію залізничний маршрут Львів–Перемишль. Він був першим в Галичині і в Україні
загалом. І ось через декілька років після цієї події на львівських коліях стали виникати
загадкові і чудернацькі трафунки. Налякане колійове начальство хотіло усіляко
приховати їх, але про ці дива вже почали патякати бульварні часописи.
На львівських коліях з’явився якийсь загадковий потяг, що не був вписаний у жодні
державні реєстри і розклади руху. Він з нечуваною швидкістю несподівано виникав у найнеочікуваніших місцях і зі
сатанинським гуркотом так само несподівано зникав у невідомому напрямку, однак, не спричиняючи
жодного зіткнення і жодних аварій.
Цей потяг було неможливо ні наздогнати, ні затримати. Залізничники були у люті і розпачі, тому що пасажири, налякані чутками, все менше користувалися потягами. Містичний потяг з'являвся то на дорозі зі Станіслава до Львова, то у напрямку до Варшави чи Відня. Аж одного вечора з'явився і на львівському двірці. Люди чекали на поїзд із Відня, який прибував із західного напрямку точно секунда в секунду. Вже було видно з вікон веселі обличчя пасажирів, коли зовсім з протилежного напрямку гігантська сіра маса потяга-привида, як шалений вихор, летіла тією самою дорогою назустріч Віденському. Жах охопив усіх. Зіткнення не оминути! Ті, хто стояв на пероні, бачили як з вікон сатанинського потяга, регочучи, визирали відьомські личини пасажирів.
Але скажений потяг, замість того, аби вщент розтрощити свого товариша миттєвим зіткненням лоб в лоб, з блискавичний шалом пролітає, як імла, наскрізь через усі вагони потяга Відень-Львів і зникає у пітьмі. На пероні спокійно стоїть неушкоджений пасажирський, і лише дуже налякані застиглі обличчя пасажирів, повернуті у західному керунку, свідчать, що щось страшне і містичне відбулося на львівському пероні. 😱😱😱😱
Шалений потяг не дуже часто, але ще декілька місяців тероризував залізничників і пасажирів різних потягів, а потім зник так само безслідно, як і з'явився.
2. Легенда про кам'яницю на Зеленій та потойбічне побачення: 👹🏠
Наступна львівська легенда пов'язана із будинком на вулиці Зеленій, 8, де понад століття тому була кам'яниця "Під липами". Там жила відома акторка Ядвіга Калергіс. Серед її прихильників був молодий львівський літератор Юрко, який навіть не мріяв познайомитися з нею.
Акторка виїхала до Відня, про неї довго не було нічого відомо. Одного разу літератор отримав від дівчини лист. Вона повідомила, що повертається до Львова і буде чекати його на віллі. Хлопець щосуботи відвідував Ядвігу на порожній віллі. Його не дивувало, що у місті ніхто не знав про її приїзд. Якось Юрко помітив, що дівчина ховає від нього волосся та обличчя. Зустрічалися вони лише у темній кімнаті.
Одного разу Юрко не знайшов Ядвіги, у розпачі він вибіг на вулицю. Наступного дня він знову вирішив прийти на вулицю Зелену до вілли. Там почув розмову між двома чоловіками, які говорили про власницю. За їхніми словами, Ядвіга померла ще два роки тому. 😨😨😨😨😨
3. Легенда про чорну труну з Ратуші: ❤🏰
У давні часи, років чотириста тому, у львівській ратуші з'явився привид. Приходив він опівночі у вигляді чорної труни, яка літала залами і сходами, а луна розносила її страшний стогін. Нічна сторожа і родина трубача, який мешкав у кімнатці на балконі вежі, щоразу зі страхом хрестилися. Ніхто не міг пояснити появу чорної труни, та ось один із лавників (так називалися у давньому Львові судді, що провадили кримінальні справи) розгадав таємницю. Одного разу колегія лавників не досить ретельно розглянула судову справу і засудила невинного чоловіка на кару смерті. Згодом знайшли справжнього винуватця злочину, але було вже пізно - невинний постраждав. Після цього у ратуші почала з'являтися чорна труна, як грізна пересторога для неправедних суддів. 😥😥😮😮
Нове покоління лавників вивело величезними літерами на обкладинці лавничої книги слова: "Пам'ятай про труну, що сходами і залами ходила". Кожен, хто брав книгу до рук, вже дуже добре думав перед тим, ніж приректи когось на тяжку кару. 👍😳😳
4. Легенда про львівських Ромео і Джульєтту: 💑
Існує легенда про історію кохання, що зародилося у 1594 році😘😍. У той час італієць Мікеліні привіз до Львова партію вина, частину якого придбав український купець. Мікеліні у помешканні купці побачив його доньку Пелагію та закохався. Це почуття було взаємним. 😍😍 Молоді люди настільки сильно закохалися один в одного, що Мікеліні вирішив залишитися у Львові та одружитися на дівчині. Проте батьки пари були проти цього. Пелагія походила з православної родини, а Мікеліні - з католицької. У той час релігія грала надзвичайно важливе значення в житті людей. 😟😟😟
Однак тоді з'явилася пандемія чуми. Пелагія захворіла, але Мікеліні не покидав її, хоча наближатися до хворих було небезпечно. Згодом дівчина померла, її поховали на цвинтарі церкви Благовіщення. Через декілька днів помер і хлопець,😔😔 якого поховали у костелі Святого Станіслава. На їхніх могилах італієць наказав поставити однакові надгробки, на яких вибили по два серця, пов'язаних галузкою лавру. Згодом на надгробках викарбували слова: "Що любов сполучить, і смерть не розлучить". Хоча це було давно, за повір'ям, і зараз витають душі українки та італійця, нагадуючи про те, що смерть ніколи не розлучить тих, кого пов'язала любов.😖😖😭😭😭
5. Легенда про відьом на Лисій Горі: 😈
Коли засновували Львів, замок стояв спочатку на Княжій горі. Але там дули такі вітри, що король Лев перебув у тім замку лише одну зиму і змушений був збудувати Низький замок на горбі. Коли під час нападу ляхів на Львів у 1340 році замок на Княжій горі погорів, його вже не відбудовували. Довгі часи гора стояла пусткою, без лісу, і почали називати її Лисою. Лиса гора стала улюбленим місцем забав відьом, чарівниць і чортів, які мешкали в околицях Львова. 👾👾👾👾
І відьми розлітались по місту, виловлюючи всіх, хто поночі тинявся вулицями. А ще вони літали над містом, шукаючи. хто забув ключа у дверях. Вони ключі викрадали і приносили своєму панові. А в тому будинку, де вкрадено було ключа, вже ніколи спокою не було. Відьми діставали влади над господарями і змушували їх гризтися між собою, товктися і жити в постійних чварах. Тому, коли в якійсь родині не було ладу, то казали, що видно, з їхньої хати ключа відьми вкрали. 😯😯😯
6. Легенда про чорта Смалюха та душі грішних лицарів: 💀
Під Княжою горою вище церкви святого Миколая колись була гора Будельниця. Її так називали тому, що тут стояла сторожова вежа, з якої під час наближення ворога били (будили) на сполох. Коли 1340 року до Львова прийшов польський король Казимир ІІІ, на Будельниці стояли на варті семеро лицарів. І сталося так, що вони заснули й не помітили ворога. Поляки пограбували Високий Замок і забрали із собою золоту корону короля Данила, два золоті хрести та позолочений трон. За цей гріх усіх сімох лицарів закляли на вічне ув'язнення у цій горі. Стеріг їх старих львівський чорт Смалюх, і лише раз на сто років він виходив з гори, шукав гравця в карті, і вони грали на душі лицарів. Та ніхто за 500 років так і не зміг визволити душ нещасних. 💂💂😓😓
Одного вечора років з 200 тому повертався з корчми до казарми молодий драгун, і раптом біля Будельниці його перестрів невідомий і запропонував пограти в карти. Драгун був відомим картярем і не міг упустити такої нагоди, навіть незважаючи на те, що одразу зрозумів, що має справу із самим чортом. Гора розступилася, і обоє зайшли до середини. Далеко в підземеллі за довжелезним дубовим столом сиділи семеро лицарів і з надією дивилися на драгуна. Смалюх промовив до свого гостя: "Вибирай, на що ти будеш грати - або на мішок золота, або на їхні душі" - "Граю на їхні душі", - впевнено відповів драгун. "Але знай, - сказав чортисько, програєш - навіки залишишся тут, під землею". 😧😧😧
Драгун був одним з найдосвідченіших картярів Львова і знав, якщо грати колодою Смалюха, то перемогти чорта було неможливо. Тому він дістав з кишені свою колоду. Дідько аж заскреготав від люті, що не врахував цієї обставини, адже, за тодішніми звичаями, гість мав право на свою колоду. Смалюх так зденервувався, що першу гру програв.
Надалі вдача вже не полишала драгуна, так одну за однією він виграв ще шість партій, і решта лицарів відпустили на волю. Відтоді чорт Смалюх полишив гору Будельницю, і про нього далі нічого не було чути. Люди казали, що ображений чорт узагалі залишив Львів. 😊😊

7. Історія про чортів млин: 🏠
В кінці Личаківської в районі кінцевої зупинки трамваю №2 розташований невеликий, але дуже гарний Личаківський парк. З цим місцем пов'язана легенда про диявольський млин.
В середині ХІХ століття один львівський підприємець побудував на цій горі млин. Гора на той час була зовсім не заліснена і тут гуляли буйні вітри, які й хотів використати підприємливий господар для свого вітряка. Але тут вітри схрещувалися з різних сторін таким чином, що завжди ламали крила вітряка. Господар врешті відрікся від свого млина і залишив на цій горі порожню будівлю. Після цього місцеві мешканці твердили, що тут поселився диявол, який використовував вітряк для якоїсь своєї мети. Порядні мешканці обходили це місце. 😨😨😨
Але одного разу якомусь невідомому гарно вдягненому панові вдалося вночі затягнути сюди одного львівського мельника, коли той був трохи напідпитку. Мельник врешті зрозумів, що потрапив до чортівських лап, але було пізно. 😨😧 Тим часом поважний пан, який і виявився чортом, поставив перед мельником майже нереальне завдання: до ранку закинутий млин мав запрацювати. Протверезівши, заручний чорта напружив усі свої сили і мобілізував усі свої професійні навички, і ось, коли ще не встигли заспівати треті півні, млин запрацював, а наш мельник з жахом побачив, що жорна перемелюють людські кістки. 😨😨😱😱😲😳😳 "Ти виконав своє завдання", - промовляв поважний пан. "Іди собі геть, але не забувай, що я тобі за твою працю обов'язково віддячуся". Мельник не тямив себе від щастя, що вирвався з чортівських лап і навіть забув про обіцянку нечистого. Але ось у Львові настала величезна посуха. Всі млини у місті зупинилися, а на колеса нашого мельника невідомо звідки все ж падала вода. Усі міські замовлення звалилися на щасливця, і за короткий період часу він нажив собі великий маєток. Чорт виявився порядним і дотримав своєї обіцянки. 👀👀👀

8. Легенда про чаклунку Сару: 👩👹
Близько 1910 року молодий блискучий львівський адвокат закохався у жінку, власницю вілли "Півонія" на Погулянці, і близько двох років мешкав тут з нею. Відомий психіатр, з яким товаришував адвокат, помітив важкі розлади у поведінці свого колєги. Той, у свою чергу, поскаржився лікареві на фатальну, майже патологічну залежність від цієї жінки. А що адвокат був знатним донжуаном і завжди мав багато молодих та привабливих жінок, з якими легко поривав стосунки, то було дуже дивним, що виявився безсилим протистояти принадам цієї демонічної жінки, і, що головне, відчував, що ця, на вигляд тридцятирічна жінка, поступово висмоктує його життя. 👴💖
Психіатр серйозно замислився над цим неординарним випадком і ним оволоділо велике бажання врятувати товариша. Лікар переглянув усі старі історії хвороби і нарешті, натрапивши на картку пані з Погулянки, не повірив своїм очам: ця жінка з діагнозом психопатичної схибленості зверталася до психопатолога 1875 року у віці 45 років, отже на той момент їй мало бути не менше вісімдесяти. 😨😨😨😨😨
У психіатра з'явилося нестримне бажання познайомитися з Сарою Брага - так називалася ця пані. І ось він побачив молоду, дуже привабливу жінку і не зміг протистояти її чарам. На цей час адвокат помер від невідомої хвороби, а лікар довідався, що Сара до нього мала ще шістьох чоловіків, доля яких була невідомою. Усвідомлюючи всю небезпеку задуманого, лікар все-таки оселився на Погулянці у домі Сари. Неймовірних зусиль коштувало йому не піддаватися на спокусливі принади цієї демонічної жінки. І ось Сара, відчуваючи своє безсилля, почала старіти, на її молодому обличчі з'явилися зморшки, а на голові - срібні волосинки. Не допомагали ні благання, ні істерики - лікар залишився незламним. А тим часом він, якось читаючи Біблію, цілком випадково нарешті відкрив таємницю Сари у Книзі Товіта. Там йшлося про Сару з Мідії, котра мала сімох чоловіків, які потім були віддані демонові Асмодею. 👿👿👿💣💥 Нарешті одного вечора, коли вони разом сиділи на дивані у вітальні, лікар прочитав їй це місце зі Старого Заповіту. Сара зі страшним зойком вибігла з кімнати. Коли психіатр вибіг за нею - побачив її тіло, розпластане на сходах. Сара була вже мертвою. 😲😲😨😨
9. Привид із Домініканського собору: 👻🏰
Його бачили у білому плащі (габіті) з чорним хрестом на спині - монаха-домініканця, який почав з'являтися за крутими поворотами вузьких соборних кулуарів, коли розкопали підземелля. Привид мав свої маршрути й улюблені місця: підвали, замурована бібліотека, рідше - хори. Працівники музею намагаються нічим не потурбувати свого "домініканця", бо він ставиться до них дуже лояльно і не робить жодної шкоди. 😵😊😉
10. Юлік із бібліотеки: 👻🏫
Центральна міська бібліотека імені Лесі Українки, що знаходиться на вулиці Мулярській, теж має свого привида - Юліка.😁 Приміщення, де знаходиться бібліотека, дуже старе і має свою історію. Тут колись був прихисток для безпритульних євреїв, будинок мав таємні входи і виходи для тих, хто мусив перейматись за своє життя. Що ж до Юліка, то він зі своєю дружиною пані Анною мешкав по ліву сторону бібліотеки, там були житлові кімнати. По його смерті з кімнати все повиносили на горище, бо хотіли справити поминки. Вже тоді почало творитись щось дивне: на горищі піднявся страшенний шум, у сервантах все побилось. Після цього працівники неодноразово чули, як хтось чалапає коридорами бібліотеки. Бувало, що вмикає у кімнатах вимкнене світло. Збиткуючись, Юлік, буцімто хоче сказати, що ви тут собі сидіть, але все одно це моя домівка, я тут господар.😲😨

Отже, як вам наші міські легенди? Інтригують? Заворожують?😍😍😃😃😎 Львів - місто таємниць та багатої історії. Кожен львів'янин може розкрити вам секрети міста, що ретельно приховані за кам'яними мурами. Якщо ви пройдетесь вуличками старої частини міста - зможете побачити левів, химер, левіафанів, русалок, що бережуть таємниці львівських кам'яниць. Ніхто не знає, скільки ще легенд та історій вони приховують від нас.
Джерела використаної інформації:
https://www.032.ua/news/3028322/legendi-lvova-10-misticnih-istorij-starogo-mista
https://photo-lviv.in.ua/10-mistychnyh-lehend-staroho-lvova/
https://mylviv.city/fontan-zakohanyh-pamyatnyk-lvivskym-romeo-i-dzhulyetti
https://photo-lviv.in.ua/vidoma-ta-nevidoma-pohulyanka/